У «Загальних положеннях» Трудового кодексу Польщі є розділ «Рівноправне ставлення на роботі». Заборона трудової дискримінації є одним із базових принципів ТК, згідно з яким працівникам має бути забезпечений рівний/єдиний підхід до прийняття на роботу та звільнення з роботи, умов праці, кар’єрного зростання та доступу до навчання з метою підвищення професійної кваліфікації незалежно від статі, віку, раси, релігії, національності, політичних переконань, приналежності до профспілки, етнічного походження, віросповідання, сексуальної орієнтації, a також від терміну працевлаштування (на постійній основі чи тимчасово) та ставки (повна чи неповна). Окрім того, працівники мають право на рівну оплату праці за однакову роботу або роботу однакової вартості.

Головна причина запровадження до трудового законодавства польським законодавцем понять «мобінг» і «дискримінація» – прагнення приведення національного законодавства у відповідність до законодавства європейської спільноти. Нагадаємо, що Польща вступила до ЄС 1 травня 2004 року, а згадані поняття набули чинності у Трудовому кодексі з 1 січня 2004 року. Вступаючи до ЄС, де антидискримінаційні правові положення набули динамічного розвитку, Польща імплементувала всі норми права Євроспільноти, які трактують поняття «безпосередня та посередня дискримінація», «домагання», «сексуальне домагання», «мобінг» (форма психологічного тиску у вигляді цькування співробітника в колективі зазвичай з метою його звільнення), «змушення до дискримінації», «заборона репресивних заходів щодо працівників, які відстоюють свої права, що були порушені в результаті мобінгу і дискримінації».

Незважаючи на те, що правове регулювання «мобінгу» і «дискримінації» діє в польському правовому полі понад десять років, знання цієї теми, зокрема в середовищі працівників, залишається не надто глибоким, а практичне застосування відповідних положень ТК викликає багато сумнівів з приводу нечіткості формулювань, наголошують експерти.

Автор: Іван Козловський

Джерело: «Віче»

© 2015 ВГО Центр "Розвиток демократії"