Організатори: Жінки у війні (Париж)
Центр «Розвиток демократії» (Київ)
Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського (Одеса)

Дати проведення: 6-7-8 жовтня 2017 р.

Учасники конференції:

  • лідери\ки громадських організацій,
  • Викладачі\ки вузів,
  • Дослідники та дослідниці,
  • вдови, ветеранки, військові,
  • представники\ці обласної та міської адміністрації.

Українських гостей - 75 учасників з більше ніж 8 регіонів України

Іноземних – 25 учасників з більше ніж 15 країн світу.

Перший день конференції присутніми було 100 осіб,

Другий день – 85 осіб,

Третій день – 70 осіб.

Місце проведення: Бібліотека Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського вул. Старопортофранківська, 36, Одеса.

Конференція проводитиметься англійською, українською та російською мовами, переклад передбачено.

Ідея та мета конференції: Ґендер у революції, війні та миробудуванні це - конференція, що об'єднала українських і закордонних вчених, дослідниць та дослідників, активісток та активістів, художниць і художників, які досліджують революційний і військовий досвід жінок у всьому світі (від Афганістану до Колумбії та Анголи) та як на нього вплинула Жовтнева революція 1917 року (та революція в Китаї), включаючи наслідки падіння комуністичної імперії та подальші збройні конфлікти, зокрема, в Україні. Ми спробували оцінити досягнення і втрати жінок в особистих і колективних правах та можливостях, їх вплив на гендерні відносини та миробудування. Обговорювали як виконується Конвенція CEDAW в Україні під час військовго конфлікту та як вона поєднується з Національним планом дій 1325 на виконання резолюції РБ ООН «Жінки. Мир.Безпека».

Ми обговорювали місце жінок і сексуальних меншин у гіпермаскулінних військових структурах, будь то регулярні війська, збройні, бойові чи терористичні організації. Чи є збільшення кількості жінок в армії у воєнний чи мирний час революційною зміною? У рамках цих напрямів ми зважували на досягнення в області гендерної рівності відносно конвенцій міжнародних організацій, таких як ООН, ЄС (Резолюція 1325, КЛВФДЖ та інші), НАТО, ОБСЄ. Наскільки ефективно вони сприяли змінам в законодавстві, державній службі, популярній і місцевій культурах? Чи впливовіші вони за інші ідеології, зокрема, релігії, особливо в контексті глобалізації?

Особлива увага приділялась зусиллям жінок в області миротворчості на місцевому та міжнародному рівнях; своїм практичним досвідом поділилися спеціалістки з нещодавніх та поточних конфліктів на Балканах, Турції, Південній Америці та інших країнах світу.

Під час конференції проходили мистецькі заходи та презентація книги «Українські жінки в горнилі модернізації», що перемогла у номінації «Історія» на цьогорічному Форумі видавців у Львові. Арт-програма конференції представлялась роботами молодих незалежних та соціально ангажованих художників та художниць з України та Франції.


Захід проводився за підтримки:

Жінки у війні (Париж)

Фемейд (Париж)

Посольство Франції в Україні

Меморіал Шоа (Париж)

ООН-Жінки (Україна)

Програма розвитку ООН (Україна)

Французьке культурне об’єднання Одеси


Огляд виступів:

Конференція об’єднала науковок/ців з галузей історії, соціології, антропології, політології, філософії, громадських активісток/ів, мисткинь/ців з України, Франції, Канади, США, Великої Британії, Вірменії, Швеції, Грузії, Туреччини, Румунії, Австралії, Німеччини, Іспанії, Боснії і Герцеговини, Хорватії, Македонії, Китаю, Тайваню. До конференції долучилися й українські військовослужбовиці, які беруть участь у бойових діях на Сході України. Діапазон артикульованих на конференції тем був надзвичайно широкий і актуальним для української гуманітаристики на сучасному етапі.

Конференцію відкрила доповідь керівниці Центру підтримки аеророзвідки, голови ГО «Інститут гендерних програм», волонтерки Марії Берлінської. Вона зосередила увагу на труднощах, з якими стикаються жінки у війську: найбільш вагомими, на її думку, є напівлегальне становище, недоступність багатьох військових посад, особливо керівних. Доповідачка поділилася досвідом продюсування фільма «Невидимий батальйон, який з’явився услід за однойменним соціологічним дослідженням, в якому прагнула задокументувати участь жінок у війні на Донбасі, зруйнувати «стіну мовчання» про жіночий досвід і, зрештою, нагадати, що досі триває війна, яка забирає багато життів у тому числі через недостатнє технічне оснащення української армії.

Продовжила тему ролей жінок під час війни Олена Стрельник. Дослідниця проаналізувала материнський активізм в Україні з початку війни, зокрема, діяльність об’єднань солдатських матерів, сучасні образи «хорошої» і «поганої» матері в Україні, роль материнства у процесах іншування і солідаризації в суспільстві. Девід Курковський звернув увагу на недостатню невидимість ЛГБТ-спільноти у революційних та воєнних подіях в Україні останніх років, а також маргіналізацію прав таких людей у публічному дискурсі. Ольга Лабур окреслила способи репрезентації жінок-учасниць жовтневого більшовицького перевороту і громадянської війни в Україні у радянському дискурсі та історичній пам’яті. Доповідачка підкреслила, що формування «нової жінки» відбувалося за допомогою конструювання образів «елітних жінок», «активісток середньої ланки і «безіменних жінок», біографії яких заретушовувалися у відповідності до політичних засад формування нормативної революційної пам’яті.

Про жіночі стратегії виживання під час криз говорили у другій секції на прикладі китайської революціонерки і комуністки Сюе Сюехун, вірменок, американок, які спостерігали російську революцію 1917 року. Мар’яна Байдак представила польсько-український конфлікт 1918-1919 років у приватних текстах галицьких жінок. Зазначила, що міжнаціональна війна в жіночих уявленнях набувала різного трактування і не завжди мала вороже забарвлення.

Великий блок питань, дискутованих у перший день конференції стосувався участі жінок у правозахисних рухах і миробудуванні. Наталя Дубчак звернула увагу на численні інституційні обмеження щодо жінок у Збройних силах України, а також ряд неофіційних перепон, які існують в питанні допуску жінок до миротворчих операцій. Доповідачка підкреслила важливість залучення жінок до складу міжнародних правозахисних організацій, які беруть активну участь у політичних і соціальних трансформаціях у різних країнах, особливо під час воєнних криз. Світлана Закриницька зосередилася на світовому та українському досвіді імплементації Резолюції ради Безпеки ООН №1325 «Жінки, мир та безпека». Дослідниця наголосила, що допуск жінок до побудови миру є необхідністю, адже дані міжнародних досліджень показують, що залученість жінок до переговорів підвищує тривалість мирної угоди щонайменше два роки на 20 %, а присутність жінок у секторі оборони дозволяє значною мірою знизити частку скарг щодо неправомірних дій, невмотивованого застосування сили і використання зброї. Крім того, завдяки участі жінок у миротворчих операціях збільшується довіра громад до збройних сил, зростає готовність повідомляти про гендерно-вмотивовані злочини.

Другий день конференції учасниці/ки обговорювали жіночий досвід воєн, революцій і миробудування у історичній ретроспективі. Багато уваги приділено аналізу більшовицького емансипаційного експерименту у 1920-х роках і «жіночому питанню» та «державному фемінізму» у Радянському Союзі, комуністичних Китаї, Румунії і Польщі, Вірменії. Надін Зігерт звернула увагу на використання фотодокументів як важливого джерела для аналізу репрезентацій жінок на війні. У своєму дослідженні вона використала образи жінок, які брали участь у африканських революціях у 1960-1985 роках і показала, наскільки ці образи є гендерованими і політизованими, адже, відображають не стільки реальний жіночий досвід війни, скільки суспільні очікування.

Окрема панель стосувалася жіночого досвіду Другої світової війни. У своїй доповіді Марта Гавришко окреслила різні форми сексуального насильства, з яким стикалися учасниці українського націоналістичного підпілля з боку свого керівництва, а також від «ворожих» чоловіків: під час військово-чекістських операцій, слідства, утримання в місцях неволі, діяльності агентурно-бойових груп тощо. У фокусі уваги дослідниці були різні жіночі стратегії протидії насильству, починаючи від маскулінізації зовнішнього вигляду (нівелювання сексуальної привабливості) до радикальних методів спротиву, включно із вбивством своїх кривдників. Мовчання ж залишалося найбільш практикованою стратегією виживання жінок, які пережили насильство. Тему жіночої дієздатності у кризових моментах продовжила Людмила Аскерова. За допомогою аналізу низки архівно-кримінальних справ проти репресованих радянською владою фольксдойче у Чернігівській області, дослідниця показала до яких аргументів вдавалися жінки під час слідства, щоб зменшити чи уникнути покарання за колаборацію з нацистським окупаційним режимом. Серед них: відмова від пільг та активної участі у громадських заходах, використання службового становища для порятунку людей, зокрема, євреїв, апеляція до власної молодості. Андрій Усач презентував дослідження про місцевих жінок-винуватиць Голокосту в окупованій Україні. Дослідник наголосив на досить широкому діапазоні форм жіночої співучасті у переслідуванні єврейського населення та мотивів, що їх до цього спонукали. Прикладом Ліди Пенькіної, яка працювала заступницею редактора окупаційної газети «Нове Життя» у місті Старокостянтинів та була авторкою надзвичайно агресивного антисемітського тексту, проілюстрував, що в умовах нацистської підокупаційної дійсності навіть жінки, в принципі не налаштовані вороже до євреїв, могли використовувати антисемітизм як своєрідний ресурс для досягнення ситуативних цілей.

Елла Ламах, Ганна Музиченко та Марія Дмитрієва обговорювали виконання Україною конвенції та рекомендацій CEDAW, наводили приклади протидії гендерній рівності зі сторони релігійних структур та полтичних лідерів. Презентували важливість адаптаційних програм для жінок і чоловіків, які повертаються після АТО до мирного життя.

Загальною темою третього дня була «Жінки у світових революціях». Багато уваги приділено жінкам у регулярних і партизанських арміях, терористичних угрупованнях. Одним із найбільш дискутованих питань був зв’язок між «фемінізацією» різних мілітарних структур і становищем жінок у суспільстві загалом. Почесна професорка університету Чарльза Дарвіна та колишня голова факультету політології Єврейського університету в Єрусалимі Галія Голан підняла питання про те, наскільки присутність жінок у війську як патрірхатній структурі може бути корисною для самих жінок і сприятиме досягненню миру. Адже, мир, на її думку, забезпечується лише демілітаризацією, а не рекрутуванням осіб з різними гендерними ідентичностями до збройних конфліктів. Об’єктами для аналізу були революційні та воєнні події в Ізраїлї, Колумбії, Перу, Македонії, колишній Югославії, Ірані у ХХ столітті. Про становище жінок у Збройних силах України розповідала Юлія Матвієнко, яка з 2014 року стала волонтеркою, а з весни 2015 пішла на контрактну службув ЗСУ. У своєму виступі військова наголосила на викликах, які стоять перед жінками у війську, а це, зокрема, дискримінація, гендерно-базоване насильство і стигматизація матерів, які воюють. «Приховуючи і не вирішуючи наші проблеми, - наголосила доповідачка, - ми робимо сильнішим нашого ворога».

Під час конференції в приміщенні Французького Альянсу Одеси відбулася презентація збірника «Українські жінки у горнилі модернізації», що вийшов друком цього року і здобув нагороду 24-го Форуму Видавців у Львові у номінації «Історія». Книга вийшла за редакцією Оксани Кісь, яка є однією з авторок разом з Мар’яною Байдак, Ольгою Бежук, Мариною Вороніною, Мартою Гавришко, Мирославою Дядюк, Оксаною Кісь, Катериною Кобченко, Оленою Стяжкіна, Іванною Черчович. Презентація збірника спонукала присутніх до ширшої дискусії про значення студій з жіночої історії для розуміння ролей і внесків жінок у воєнний та повоєнний час.

Також під час заходу відбувся ряд мистецьких перфомансів. Лариса Артюгіна презентувала документальний фільм «Як ми стали волонтерами». У приміщені Французького Альянсу учасниці/ки конференції змогли побачити фотороботи французької художниці Marion Péhée, які показують авторське бачення воєнного повсякдення молоді Донбасу.

Ми, учасниці та учасники міжнародної конференції «Гендер у війнах, революціях та миробудувані», що проходила 6-8 жовтвня 2017 року в м. Одеса, Україна, яка ставила за мету переглянути дії урядів, політиків, військових угрупувань та самих жінок протягом ста років війн та революцій. Ми, виступаєомо про необхідність миробудування розуміючи його зміст та історію миробудування, підкреслюємо, що в цьому році виповнюється 17 років прийняття Резолюції РБ ООН № 1325 «Жінки. Мир. Безпека» і країни повинні переглянути свої досягнення та пріоритети в інтересах жінок та дівчат враховуючи прийнятті Цілі Тисячоліття та виконання CEDAW.

Константуємо, що нажаль, все ще потреби жінок під час військових дій покриваються з доходів самих жінок, враховуючи, багато з них є вдовами, одинокими матерями, ветеранками війн, віськовослужбовками, які стикаються з дискримінацією та насильством, загубившими свої домівки у зв»язку з війнами. Ми підтверджуємо, що у час гібридних війн використовуються різні методи впливу на жінок та дівчат, збільшуються кошти на потреби армій а не на потреби соціальних послуг, існує насильство та ризики потрапляння в торгівлю людьми. Закликаємо вас шановні представники\ці урядів та міжнародних організацій до рішучих дій у всановлені миру та досягненні гендерної рівності.

Рекомендації учасниць та учасників конференції:

До урядових структур та міжнародних організацій

  • Більше приділяти увагу новим групам жінок, які з`явилися під час АТО і не є представленими в гендерних чи феміністичних рухах, не володіють інформацією про реалізацію Національних планів дій (далі по тексту НАП) на виконання Резолюції ООН №1325, Конвенц
  • Об`єднувати різні соціальні групи для проведення нових заходів для кращого поєднання теоретичних знань та практик.
  • Приділяти увагу підтримці новостворених жіночих організацій, надавати їм підтримку в освіті генедерній політиці, фемінізму, лідерству.
  • приділяти увагу освіті чоловіків та хлопців.
  • На постійній основі проводити навчання з протидії насильству в професіях, які раніше були більшості чоловічими і в якій досі є стереотипи щодо жінок.
  • Підтримувати та фінансувати проведення досліджень, що розкривають стан життя жінок під час військових дій.
  • Провести дослідження «Скільки коштує війна для жінок враховуючи інтереси жінок різих соціальних груп, проживання та вік».
  • Провести дослідження з порівняня виділення коштів На соціальну сферу та На військові потреби.
  • У навчальних закладах під час проведення виховних годин надавати знання з протидії насильства, торгівлі людьми та процесів миробудування.
  • Проводити оцінку виконання Національних планів дій з 1325 і як вони погоджуються з рекомендаціями та виконанням CEDAW, Цілями Тисячоліття.
  • Координувати виконання НАП між донорськими та урядовими структурами для виконання всіх пунктів планів На всіх рівнях.
  • Залучати більше місцевих громадських організацій, які представленні на районних та місцевих рівнях для виконання НАП виділяючи їм гранти.

Проект рекомендацій надіслано всім учасникам\цям для внесення пропозицій та правок. Кінцевий варіант вам буде надано 10 листопада 2017 року.

© 2015 ВГО Центр "Розвиток демократії"